Дипломатична академія України

імені Геннадія Удовенка при МЗС

UK|EN facebook twitter

Центр міжнародних досліджень

Вибори президента РФ: виклики та можливості для України

Завантажити аналітичну записку (pdf)

Французький філософ Ален Бадью, критикуючи вибори, підкреслює, що якщо відбулися вибори, це ще не означає, що щось відбулося. Втім його критика спрямована на аналіз інституту виборів у європейській демократії, де він виконує функцію інструмента представництва. Однак що тоді казати про електоральний авторитаризм – політичний режим, в якому демократичні інститути слугують парасолькою для прикриття недемократичності правління, відіграють роль ритуалу, завдяки якому влада самовідтворюється.

18 березня 2018 р. на території Російської Федерації, окупованої АР Крим і м. Севастополя відбудуться вибори президента РФ. З огляду і на особливості політичного режиму електорального авторитаризму, і на переважаючу підтримку (неважливо реальну чи офіційно задекларовану) чинного президента В. Путіна, жодних сумнівів у результатах голосування немає. Втім, навіть те, що нічого не відбудеться, на практиці може зумовлювати чимало викликів, що виходять далеко за межі внутрішньої політики РФ.

Картина проблематизації виборів в Росії для України умовно складається з кількох пазлів.

Перший пазл стосується самого виборчого процесу, його юридичної та політичної складових. Сюди відносяться питання проведення виборів в окупованому Криму, участь міжнародних спостерігачів, незаконність виборів на окупованих територіях та їхній вплив на подальший розвиток конфлікту, а також питання визнання легітимності переобраного президента загалом.

Другий пазл окреслює внутрішньополітичну ситуацію після виборів в самій РФ, можливу зміну стилю правління чи реконфігурацію еліт на новий президентський термін. Аналіз цього пазлу важливий з огляду на те, що на території РФ перебуває певна значна кількість українських громадян, а частина з них знаходиться під вартою. Конструювання діалектичної пари «друг»-«ворог» становить неодмінну складову утримання внутрішньої консолідованості мешканців РФ, через яку пояснюються дії російської влади та місце РФ у світі.

Третій пазл полягає у тяглості зовнішньополітичних пріоритетів РФ. Перш за все, це стосується її здатності протистояти політиці санкцій США та ЄС. Зовнішньополітична складова у програмах інших кандидатів та посланні Федеральним зборам В. Путіна (котре можна вважати його передвиборчою програмою) демонструють законсервованість публічного дискурсу, в межах якого і надалі формуватимуться відносини РФ з міжнародною спільнотою. Постійна підміна питань політики питаннями історії становить особливий виклик для України, суверенітет якої РФ ставить під сумнів.

На всі ці виклики Україна повинна не просто реактивно відповісти, а й знайти можливості для їхнього використання у власних інтересах. В аналітичній записці представлено аналіз питань, які складають окреслені пазли.