Серце темряви: Африканська імперія Росії
(англ. Heart of Darkness: Russia’s African Empire)
Минулого тижня на саміт у Санкт-Петербурзі прибуло лише 17 лідерів Африканського континенту проти 43, які були присутні на попередньому інавгураційному заході чотири роки тому в Сочі. Але неявка свідчить про тиск Заходу, а не огиду до війни. Українська історія колоніального гноблення не знаходить відгомін серед африканських країн, які здебільшого бачать конфлікт як боротьбу за владу між сходом і заходом. Росія не є значним торговим партнером чи донором допомоги. Кремль не зацікавлений у стабільному глобальному порядку, за якого бідні країни можуть збагатитися. Що він може зробити, так це використовувати антизахідні настрої та звертатися до власних інтересів безжальних місцевих лідерів, які хочуть влади та грошей, а ніж обмеження іноземних донорів.
Автор(и): Едвард Лукас, CEPA
Чий союзник Ердоган: чому Туреччина допомагає Україні, але не відмовляється від дружби з РФ
На яку допомогу з боку Туреччини може розраховувати Україна? І чи можлива ситуація, коли Анкара погодиться на запровадження санкцій проти РФ? Ці питання знову стали актуальними через помітну корекцію зовнішньої політики Туреччини. Водночас не можна не помітити, що Росія стає все більш залежною від Туреччини. Ердоган відчуває це та крок за кроком змінює політику на більш прозахідну: від повернення “азовців” до передачі все більш потужної зброї для ЗСУ. Яку ще допомогу Анкара може надати Києву? Чому Ердоган досі впевнений у тому, що зерновий коридор відновить свою роботу? І чому Туреччині вигідний вступ України до НАТО та повернення окупованих територій? І навпаки, чому Анкара не зацікавлена у розпаді Росії і як це може вплинути на подальшу підтримку України?
Автор(и): Євгенія Габер, Юрій Панченко, Європейська правда
Чий союзник Ердоган: чому Туреччина допомагає Україні, але не відмовляється від дружби з РФ
(англ. No Longer a Mésalliance: How Well Prepared Are NATO and Ukraine for Each Other?)
Після 18 місяців повномасштабної війни Україна довела, що має одну з найпотужніших армій у Європі, що вже не дозволяє розглядати її вступ до НАТО як мезальянс. Європейський парламент і деякі національні парламенти прийняли резолюції на підтримку заклику вступу України в НАТО напередодні саміту у Вільнюсі 2023, тоді як інші країни-члени залишаються скептичними щодо різкого покращення відносин Україна-НАТО. Західне експертне середовище також розривається між ідеєю негайного запрошення для України та креативними альтернативами, такими як ефективні гарантії безпеки чи пакт про постачання зброї. Багато з тих, хто не бажає відкривати двері НАТО для України, часто посилаються на неготовність країни приєднатися до НАТО з точки зору реформ і військової взаємосумісності. У цьому звіті аналізуються обидві проблеми та порівнюється, наскільки готові Україна та НАТО одне до одного.
Автор(и): Маріанна Фахурдінова, Нова Європа / Stockholm Centre for Eastern European Studies
Стратегія національної безпеки Німеччини: що це означає для Європи?
(англ. Germany’s national security strategy: What does it mean for Europe?)
Дана аналітична записка має на меті пояснити, як політичні та інтелектуальні еліти Китаю бачать війну в Україні. Вона містить чотири ключові висновки з понад 30 інтерв’ю, проведених авторами з китайськими мислителями й стратегами у провідних університетах, аналітичних центрах і партійних організаціях, а також з вивчення статей і дебатів у китайському зовнішньополітичному співтоваристві. Їхні погляди доповнюються аналізом офіційних китайських документів і широким оглядом літератури з академічних журналів та повідомлень у ЗМІ, що стосуються війни в Україні.
Автор(и): Аліція Бачульська, Марк Леонард, European Council on Foreign Relations (ФРН)
Найбільша помилка Путіна полягала в тому, що він вважав українців справжніми росіянами
(англ. Putin’s biggest mistake was believing Ukrainians were really Russians)
Рішення президента росії Путіна розпочати повномасштабне вторгнення в Україну було засноване на низці катастрофічних прорахунків. Найвизначнішою з них була його віра в те, що українці – справді росіяни. Путін давно наполягав на тому, що українці та росіяни є «одним народом», який був штучно розділений розпадом СРСР. Очевидно, що Путін неправильно розуміє Україну. Український народ не вітав вторгнення Росії, а об’єднався й чинив опір. Те, що Кремль очікував як коротку та переможну військову кампанію, натомість стало найбільшою європейською війною після Другої світової війни.
Автор(и): Роман Сольчаник, Atlantic Council (США)
Саміт Європейський Союз – Латинська Америка
Саміт Європейський Союз – Спільнота держав Латинської Америки та Карибського басейну відбувся 18–19 липня 2023 р. в Брюсселі (Бельгія). Основні теми, які увійшли до кола спільних інтересів учасників саміту: 1)економіка, зокрема торговельні відносини, у т. ч. подолання перешкод для ратифікації угоди про зону вільної торгівлі між ЄС та Меркосур; 2)екологія та боротьба зі зміною клімату, зокрема у фінальному комюніке визнається необхідність захисту навколишнього середовища, збереження та раціонального використання океанів, досягнення нульового показника викидів вуглекислого газу; 3)інтеррегіональна співпраця, спрямована на сферу охорони здоров’я, продовольчу безпеку, запобігання бідності, нерівності в обох регіонах. Російсько-українська війна обговорювалася на саміті ЄС – СЕЛАК, проте це питання не стало ключовим у порядку денному. Складність виникла з узгодженням пункту підсумкової декларації про осуд агресії росії проти України. Деякі держави регіону не погоджувалися із запропонованими формулюваннями.
Автор(и): Аліна Гриценко, НІСД
Кібероперації під час російсько-української війни: від дивних закономірностей до альтернативного майбутнього
(англ. Cyber Operations during the Russo-Ukrainian War From Strange Patterns to Alternative Futures)
Наскільки кібероперації відіграють важливу роль у загальновійськових кампаніях у двадцять першому столітті? У період з весни 2021 року до зими 2022 року російські війська почали масове стягнення військ вздовж східного кордону України. Повномасштабне вторгнення став четвертим випадком, коли росія застосувала військову силу проти сусіда з моменту закінчення холодної війни, і сьомим випадком, коли Росія використала кібероперації як частину більшої кампанії або самостійно як інструмент примусу. Захист у кіберпросторі вимагає розширення державно-приватного партнерства і співпраці, а також об’єднання даних для виявлення моделей і тенденцій атак. Сполученим Штатам Америки і їхнім партнерам потрібно буде розробити кращі способи й засоби протидії зловмисникам, таким як Росія, використовувати кіберпростір для спотворення світової громадської думки. На кожне невдале мережеве вторгнення припадають тисячі успішних постів у соціальних мережах, які спотворюють погляд світу на війну в Україні.
Автор(и): Грейс Б. Мюллер, Бенджамін Дженсен та ін., CSIS (США)
Російська військова економіка: макроекономічні показники
(англ. The Russian war economy: macroeconomic performance)
Коли 24 лютого 2022 року Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, Сполучені Штати Америки, Європейський Союз, кілька інших країн G7 та їхні союзники відповіли безпрецедентним пакетом економічних, фінансових, дипломатичних та інших санкцій, які постійно змінювалися в наступні місяці. Багато хто очікував, що економічна ціна агресії та санкцій для Росії буде негайною та болючою. Але фактичні показники 2022 року були кращими. Хоча економічний тягар війни та відокремлення від ЄС та інших розвинутих економік зашкодить перспективам зростання російської економіки в середньостроковій та довгостроковій перспективі, додаючи до інших негативних факторів, включаючи скорочення населення та його старіння, поганий бізнес-клімат і посилення втручання держави, вони ще не були смертельними. Росія уникла макроекономічної та фінансової дестабілізації, мінімізувала втрати виробництва та зберегла ресурси для продовження агресії проти України.
Автор(и): Марек Дабровскі, Bruegel (Бельгія)
Шлях до нормалізації: відносини між Ізраїлем і Саудівською Аравією
(англ. The Road to Normalization: Relations between Israel and Saudi Arabia)
Можлива нормалізація ізраїльсько-саудівських відносин знову потрапляє в заголовки газет після появи ознак готовності Сполучених Штатів Америки сприяти цьому питанню. Прогрес залежить від кількох змінних, насамперед, відносин між США та Саудівською Аравією та відносин між США та Ізраїлем. Часткова нормалізація відносин між Єрусалимом і Ер-Ріядом можлива за певних обставин, навіть без повного ізраїльсько-палестинського політичного врегулювання, за умови, що саудівці отримають те, що вони вважають належною компенсацією від США. Однак, незважаючи на те, що Ер-Ріяд розглядає Сполучені Штати як основне джерело винагороди, вони все одно повинні показати, що вони щось отримали від Ізраїлю в палестинському контексті. Тим часом політика ізраїльського уряду на палестинському фронті повинна створити відповідні умови для просування в рамках ізраїльсько-саудівського каналу комунікації.
Автор(и): Йоель Гузанскі, INSS (Ізраїль)