Захід і Україна: домовленості про безпекову співпрацю
(англ. The West and Ukraine: agreements on security cooperation)
Формат і масштаби українсько-британської угоди, ймовірно, будуть використані як приклад для інших країн, які зараз ведуть переговори з Києвом. Подібні угоди, ймовірно, будуть підписані найближчим часом, насамперед з Канадою та Францією, переговори з якими видаються найбільш прогресивними. Довгострокове зобов’язання Лондона підтримувати Україну у війні проти Росії «стільки, скільки потрібно» та гарантія фінансової допомоги у 2024 році є вкрай важливими для Києва, враховуючи той факт, що йому все важче отримувати підтримку Заходу. Україна не розглядає угоду з Великобританією як альтернативу своєму майбутньому членству в НАТО, а радше як тимчасове рішення, яке західні країни можуть запропонувати в нинішніх умовах війни.
Автор(и): Юстина Готковська, Кшиштоф Нечипор, Якуб Граца, Centre for Eastern Studies (Польща)
Підсумки Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Україна в центрі світової уваги
Розв’язана Росією війна проти України, як одна з головних подій ХХІ століття, відчутно вплинула на більшість глобальних процесів, що відбуваються у світі, у тому числі в економічній сфері. Так, сталися суттєві зміни у структурі світової економіки, що стало наслідком взаємних санкцій США/ЄС і Росії та переорієнтації їх торговельно-економічних стосунків. В тій, чи іншій мірі такі зміни зачепили також і інші країни, які стали на бік Заходу або Москви, чи навіть вибрали нейтральну позицію. Такі факти мають досить неоднозначні наслідки. Зокрема, Європа фактично позбулася енергетичної залежності від Росії, що сприяло підвищенню її економічної безпеки, а з нею — і економічної безпеки всього Західного світу. В той же час виникла низка нових викликів та загроз економічній стабільності у світі, як локального, так і всеохоплюючого характеру. Насамперед це переорієнтація фінансових потоків з мирних на військові цілі, що знижує темпи розвитку окремих країн та, загалом, світової економіки, посилює нестабільність на світових ринках, а також загострює гуманітарні і продовольчі проблеми. Це, так чи інакше, стосується ключових інтересів світової спільноти, а тому викликає підвищену увагу з її боку. Основним майданчиком для обговорення ключових економічних викликів сучасності залишається щорічний Всесвітній економічний форум у швейцарському Давосі за участю керівників бізнесу, впливових політиків, експертів і журналістів. Як відомо, черговий 54-й із таких форумів відбувся 15–19 січня 2024 року. З огляду на те, що він має безпосереднє відношення до України, то слід розглянути його підсумки більш детально.
Автор(и): Іван Січень, Борисфен Інтел
Російська війна проти України як тригер змін міжнародної безпеки: базові наративи
Російська війна в Україні спричиняє значні зрушення в системі міжнародних відносин та в міжнародному середовищі безпеки. У політичному вимірі формується новий баланс світових сил, що містить можливість істотних змін у структурі світового геополітичного простору. Позитивним результатом розвитку подій може стати формування досконаліших правил міжнародної взаємодії, з посиленням уваги до їх етичних підстав. Альтернативою є сповзання в безодню хаотичного світу з непевним майбутнім та збільшення ймовірності катастрофічних сценаріїв. У доповіді розглянуто базові наративи російської політики, що спираються на історично зумовлені стійкі ментальні схеми. З огляду на можливість формування нового світового порядку запропоновано аналіз геополітичних наративів США та Китаю, які істотно впливають на форматування сучасного міжнародного безпекового середовища. Окрему увагу приділено опціям майбутнього завершення війни: перемога України та поразка РФ визначать майбутнє європейської та глобальної безпеки, тимчасом як зворотний варіант може остаточно зруйнувати світовий устрій. На завершення запропоновано Українську доктрину миру, що може стати одним з інструментів встановлення світового порядку на засадах міжнародного права.
Автор(и): Борис Парахонський, Галина Яворська, НІСД
Переговори з москвою? Розгляньте досвід Грузії
(англ. Negotiate with Moscow? Consider Georgia’s Experience)
Навряд чи Україні потрібно говорити про те, що росія є небезпечним агресором, а спроби умиротворити кремль – це погана гра. Але ті, хто на Заході та в інших країнах прагнуть мирного врегулювання на умовах росії, можуть засвоїти урок. Дозвіл москві зміцнити свій контроль над окупованими регіонами Грузії лише зробив країну більш вразливою до російського тиску, менш безпечною в межах своїх кордонів і більш вразливою для вторгнення. Поступки не змінили цієї реальності. Усі залучені сторони мають чітко усвідомлювати можливі наслідки. Якщо росії дозволять захопити та утримувати частину України, немає жодних сумнівів, що кремль піде за прикладом Грузії. москва використовуватиме окуповані регіони як політичний і військовий плацдарм, щоб послабити та підкорити решту України. Як і в Грузії, дії росії слугували б її ширшій меті – домінувати та підірвати країну в цілому. Пауза у бойових діях дозволила б кремлю відновити свої сили, створивши більшу загрозу для НАТО. росія також показала б противникам Заходу, що його можна перемогти шляхом наполегливості, створивши небезпечний прецедент. росія регулярно порушує угоди, які вона укладає; будь-яка угода призведе до дуже передбачуваних результатів на шкоду інтересам Заходу. Яскравий приклад стратегії кремля – Грузія. Було б необачно дозволити москві повторити це в Україні.
Автор(и): Ірина Арабідзе, CEPA (США)
Розширення ЄС: Геополітика стикається з інтеграційною політикою
(англ. EU Enlargement: Geopolitics Meets Integration Policy)
Тепер, коли Європейська Рада дала зелене світло на початок переговорів про вступ до ЄС з Україною та Молдовою, стає зрозуміло, що Союз більше не просто демонструє символічну солідарність із сусідами, у які вторглася або яким загрожує росія. Певніше, новий розділ політики розширення починається в тіні війни. Після Туреччини та шести країн Західних Балкан третю зону розширення у Східній Європі утворюють Україна, Молдова та Грузія. З моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну Брюссель визначив розширення як експансію у стратегічно важливі регіони. Геополітичні вимоги швидкого вступу роз’їдають існуючу доктрину розширення, згідно з якою не може бути ані компромісів щодо Копенгагенських критеріїв членства в ЄС, ані коротких шляхів на шляху до вступу. Більше того, питання вступу незабаром можуть увійти у небезпечні води військової дипломатії, коли на карту поставлена тривала безпека післявоєнної України. Намагаючись подолати дилему між геополітикою та інтеграційною політикою, Європейська Комісія зараз розробляє ідеї щодо того, як нові члени можуть інтегруватися крок за кроком.
Автор(и): Барбара Ліпперт, German Institute for International and Security Affairs (Німеччина)
Ударні можливості великої дальності в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні: значення для регіональної стабільності
(англ. Long-range Strike Capabilities in the Asia-Pacific: Implications for Regional Stability)
Поширення можливостей для ударів великої дальності може зіграти стабілізуючу роль, сприяючи відновленню регіонального балансу сил, посилюючи тим самим стримування будь-якої спокуси військового авантюризму, яка може виникнути в Пекіні після прогресу Китаю в технології конвенційних і ядерних ракет. Це також передвіщає потенційно далекосяжні зміни в системі альянсів США в Західній частині Тихого океану, коли кожна країна окремо, а саме Австралія, Японія та Південна Корея, і в меншій мірі Філіппіни, візьме на себе більш пряму роль у стримуванні. Такі зрушення перевизначать стратегічний поділ праці в альянсі Сполучених Штатів з кожною країною. Рішення Японії придбати засоби контрудару є особливо визначною точкою відліку від десятиліть конституційного самообмеження. Ця тенденція до покладання на власні сили, однак, не обов’язково свідчить про послаблення структур альянсу. Тим не менш, існують серйозні ризики, пов’язані з цією новою «ракетною епохою» в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
Автор(и): Верле Ноуенс, Тімоті Райт, доктор Юан Грем, Блейк Герзінгер, International Institute for Strategic Studies (Великобританія)
Тайвань. Від виборів до глобальної війни
Президентські й парламентські вибори на Тайвані завершилися. Президентом острова став лідер Демократичної прогресивної партії Лай Цінде. Його політична сила підтримує зв’язки зі США і виступає за поступове, але тотальне розлучення з Китаєм. Багато українських експертів уже заявили про перемогу Заходу в битві за Тайвань. Насправді ситуація не така однозначна. Ба більше, усе, що нині відбувається на острові, свідчить про єдине: процеси прискорюються і, вірогідніше за все, у найближчі роки розпочнеться справжня боротьба за Тайвань. Питання лише в тому, якою вона буде і які інструменти застосовуватимуть противники — Пекін з одного боку і Тайбей з Вашингтоном з іншого — задля досягнення своїх ключових цілей у регіоні.
Автор(и): Олександр Демченко, LB.ua
Вибори в Сербії: підтвердження автократії чи некомпетентність
(англ. Elections in Serbia: a testimony of autocracy versus incompetence)
Нещодавні вибори в Сербії характеризувалися рядом порушень. Це визнали навіть на міжнародному рівні. Тим не менш, післявиборча кампанія опозиції зупинилася, лише повторюючи заяви про крадіжки без пропозиції конкретних дій чи стратегій, щоб кинути виклик правлячій партії та боротися з корупцією в інституціях. Більшість критики виборів надійшла від західних журналістів, професорів і політологів. Однак посол США в Сербії Крістофер Хілл заявив, що США сподіваються на продовження співпраці з сербським урядом, додавши, що виявлені недоліки слід вирішувати в межах інституцій. Серед опозиції це сприйняли як продовження підтримки Вучича. Таким чином, незважаючи на початковий оптимізм, що цього разу реакція міжнародної спільноти буде різкішою, опозиція отримала холодний душ. Схоже, міжнародна спільнота все ще не вірить, що прозахідна опозиція достатньо сильна, щоб стати вирішальною альтернативою Вучичу та правлячій Сербській прогресивній партії.
Автор(и): Філіп Мірілович, New Eastern Europe (Польща)
Ємен і Червоне море: зростання напруженості загрожує мирному процесу та міжнародній безпеці
(англ. Yemen and the Red Sea: Rising Tensions Threaten Peace Process and International Security)
Внутрішня ситуація в Ємені залишається напруженою, незважаючи на нещодавнє оголошення про невідворотну дорожню карту під егідою ООН. Проте регіональна ескалація в Червоному морі може зірвати поточні мирні зусилля та спричинити відновлення конфлікту. Ця заплутана ситуація призводить до того, що внутрішні, регіональні та міжнародні гравці опиняються в різноманітних скрутних становищах. Вашингтон позиціонує себе гарантом свободи судноплавства в Червоному морі. Адміністрація Байдена стикається зі складною задачею стримування загроз хуситів, одночасно зберігаючи мирну угоду в Ємені та уникаючи регіональної ескалації. Щоб зберегти цей нестабільний баланс, вони розпочали операцію «Охоронець процвітання» — багатонаціональне військово-морське партнерство, яке складається з понад 50 військових кораблів, розгорнутих у Червоному морі та Аденській затоці, одночасно видаючи цільові вказівки для протидії іранській фінансовій допомозі силам хуситів. Ще одним кроком до ескалації стало те, що 12 січня 2024 року Вашингтон і союзники завдали прямих ударів по стратегічних об’єктах хуситів у Ємені у відповідь на попередню атаку угрупування на військові кораблі США. У короткостроковій перспективі, після того, як 17 січня США повторно визнали хуситів спеціально визначеною глобальною терористичною групою, що набере чинності з 16 лютого, на столі залишається небагато варіантів. Подальші кроки можуть включати прямі удари або внесення угрупування до списку повноцінної іноземної терористичної організації.
Автор(и): Лука Невола, The Armed Conflict Location & Event Data Project (США)
Хибні обіцянки: авторитарні моделі розвитку Китаю та росії
(англ. False promises: The authoritarian development models of China and Russia)
Чи авторитарні режими успішніші, ніж вільні країни, у забезпеченні добробуту свого народу? Відповідь однозначно ні, але Китай і росія активно рекламують «переваги» і «обіцянки» своєї авторитарної моделі розвитку. Пекін і москва стверджують, що їхня модель управління, яка ґрунтується на центральному контролі над політичним, соціальним та економічним життям, сприяє добробуту населення. Факти доводять прямо протилежне і показують, що країни, які характеризуються репресіями та концентрованим контролем, набагато менш успішні за всіма параметрами людського розвитку, ніж вільні суспільства. Те, що вільні суспільства кращі для людей, які в них проживають, не є ідеологічною позицією; це твердження факту, підкріплене суттєвими доказами, включаючи (але не обмежуючись) індекси свободи та процвітання Атлантичної ради.
Автор(и): Джозеф Лемуан, Ден Негреа, Патрік Квірк, Лорен Ван Метер, Atlantic Council (США)