Межі російської маніпуляції. Національна ідентичність і витоки війни проти України
(англ.The Limits of Russian Manipulation. National Identity and the Origins of the War in Ukraine)
Російські маніпуляції Україною, які завершилися широкомасштабним вторгненням у 2022 році, продемонстрували, що росія готова вдатися до всіх засобів для досягнення своєї мети. Вибудовуючи політику щодо таких держав, як росія, чиновники повинні розуміти витоки своєї політичної культури та національної ідентичності. Зовнішні фактори, такі як розширення Організації Північноатлантичного договору не були основними рушійними силами поведінки росії щодо України. Незважаючи на певну культурну та історичну схожість з росією, Україна сформувала національну ідентичність, яка принципово суперечила уявленню росії. Попри увагу Заходу до російських маніпуляцій, росія, схоже, значно неправильно оцінила міцність української національної ідентичності.
Автор(и): Клінт Річ , Райан Бауер , Rand corporation (США)
Вибори 2024 року в росії, ЄС та США: міжнародні наслідки та вплив на війну проти України
(англ. The 2024 elections in Russia, the EU, and the US: International implications and impacts on the war in Ukraine)
У 2024 році вибори відбудуться в росії, Євросоюзі та США. Вибори матимуть наслідки не лише для внутрішньої політики цих трьох держав, а й для міжнародної арени, включаючи війну в Україні.
Хоча російським президентським виборам бракує будь-якої демократичної довіри, затвердження володимира путіна може спонукати його проводити ще більш агресивну військову політику. Однак це все одно буде внутрішнім політичним ризиком, і головне очікування путіна полягає в тому, що допомога Заходу Україні зменшиться.
Передбачається, що вибори до Європейського парламенту призведуть до сплеску ультраправих партій, але децентралізовані структури влади ЄС і процедури, засновані на консенсусі, роблять раптові політичні зміни малоймовірними. Політика розширення буде займати важливе місце в порядку денному ЄС у наступному законодавчому періоді.
У США на президентських виборах і виборах до Конгресу відбудеться зіткнення двох дуже різних поглядів щодо внутрішньої та зовнішньої політики. Наслідки будуть кардинально різними залежно від результатів виборів.
Автор(и): Юссі Лассіла, Марія Лінден, Мануель Мюллер, Finnish Institute of International Affairs (Фінляндія)
Від країни-невидимки до топ-пріоритету ЄС: еволюція відносин України та ЄС очима експертів
Рівно десять років тому розпочалася Революція гідності, яка закріпила європейський вибір України як незворотний. Сьогодні Україна стоїть на порозі відкриття переговорів з Європейським Союзом щодо членства. Експерти практично одностайно зазначили, що реакція ЄС на повномасштабне вторгнення росії позитивно вразила їх та збільшила авторитет ЄС в їхніх очах. Швидке надання Україні статусу країни-кандидата, спрямування Європейського фонду миру на оборонні потреби України, ухвалення низки пакетів санкцій проти росії, скасування обмежень для торгівлі, відкриття кордонів для українських біженців, відмова від російської нафти та газу. Більшість світових експертів визнавали, що не очікували від Євросоюзу ані такої швидкості, ані гнучкості, ані одностайності, ані розуміння реалій. Наразі брюссельські інститути мають найкраще розуміння щодо України порівняно з багатьма державами-членами – настільки, що у деяких столицях навіть вважають Єврокомісію заангажованою на користь України.
Автор(и): Катерина Зарембо, Нова Європа
Україна в ЄС може змінити правила гри кампанії Європи з декарбонізації
(англ. Ukraine in the EU would be a game-changer for Europe’s decarbonization drive)
Вступ України до ЄС може змінити правила гри для декарбонізації Європи, оскільки її вступ буде безпосередньо пов’язаний з інвестиційною діяльністю ЄС у трансформацію та відновлювану енергетику в рамках Європейського зеленого курсу, який окреслює плани щодо скорочення викидів вуглецю на 55 відсотків до 2030 року, а також план REPowerEU, спрямований на прискорення переходу на чисту енергію. Однак як декарбонізація, так і розширення стикаються зі значними, але пов’язаними між собою проблемами в реформуванні внутрішніх процесів прийняття рішень ЄС для реалізації цілей Європейського зеленого курсу та плану REPowerEU, а також дозволу Україні приєднатися до ЄС. Завдяки спрощенню процесу прийняття рішень ЄС прискорить шлях вступу України до ЄС, уможлививши значний імпорт чистої енергії з України в найближчій перспективі.
Автор(и): Теофіль Пуже-Абаді, Френсіс Шин, Atlantic Council (США)
«Світ à la carte як крок до багатополярності»
(англ.”A la carte world as a step towards multipolarity”)
У листопаді 2023 року Європейська рада з міжнародних відносин (ECFR) представила доповідь «Життя у світі à la carte: чому європейські політики повинні навчитися у світової громадської думки», в основі якої лежить аналіз масштабного опитування у 21 країні, присвяченого реаліям міжнародних відносин за межами Західного світу. Масштабне опитування, проведене в 11 європейських державах, державах CITRUS (Китай, Індія, Туреччина, РФ та США) і ще в п’яти великих державах (Бразилія, Індонезія, Саудівська Аравія, ПАР та Південна Корея), виявило складний геополітичний ландшафт, у якому жителі великих і середніх держав не готові приймати лише якийсь один фіксований набір партнерських відносин.
Автор(и): Вікторія Орлик, Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД)
Баланс Хезболли: між амбіціями ХАМАС і стратегічною реальністю
(англ.Hezbollah’s Balancing Act: Between Hamas’s Ambitions and Strategic Reality)
Хоча здається, що Хезболла суворо керує своїми відносинами з ХАМАС, щоб уникнути повної ескалації з Ізраїлем, це не виключає можливості спалаху великого конфлікту. Ізраїль був агресивним у своїй риториці щодо другого фронту війни, і хоча це нібито було зроблено як засіб стримування, це не обов’язково відкидає можливість першого удару Ізраїлю. Крім того, очевидне скрупульозне управління відносинами Хезболли з ХАМАС не пояснює агентуру серед окремих оперативників ХАМАС у Лівані. Таким чином, здатність Хезболли захистити свій власний підрозділ від потенційних загарбників із ХАМАСу чи інших палестинських угруповань є необхідним для її нинішньої стратегії. Однак для більшості українців паралелі між ХАМАС і росією здаються сильнішими з декількох причин. Одна з них – довга історія москви на боці палестинців, підозри у причетності кремля до вторгнення ХАМАСу, а також публічні сигнали, які росія подавала після нападу: президент путін уникав критики ХАМАСу, а на початку листопада 2023 року його влада приймала делегацію високого рівня з числа бойовиків цього угруповання.
Автор(и): Адам Руссель, The JamesTown (США)
Що означає політика Туреччини щодо війни в Газі для регіону?
(англ. What does Turkey’s policy on the Gaza war mean for the region?)
4–5 грудня президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган відвідав Доху для участі в дев’ятому засіданні Вищого стратегічного комітету Туреччини та Катару та 44-му саміті Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ). Участь Ердогана в саміті РСАДПЗ, зокрема, підкреслює напрямок регіональної політики Туреччини останніх років і її підхід до війни в Газі. Дійсно, присутність Ердогана на зустрічах РСАДПЗ відображає кардинальні зміни у відносинах Туреччини з арабськими державами Перської затоки, враховуючи, що Анкара лише кілька років тому була залучена в жорстке суперництво з Ер-Ріядом і Абу-Дабі.
Присутність Туреччини на цьому саміті також проливає світло на її політику щодо війни в Газі. Анкара веде активну роботу на дипломатичному фронті. Вона закликала до припинення вогню, виведення ізраїльських військ із Гази, безперешкодної доставки допомоги в анклав і заявила, що палестинське питання має бути повернуто до регіонального та міжнародного порядку денного.
Автор(и): Галіп Далай, Chatham House (Великобританія)
За межами звичайного бізнесу: китайська стратегія для Польщі
(англ. Beyond business as usual: A China strategy for Poland)
Очікується, що за нового ліберального уряду, який, ймовірно, буде сформовано в середині грудня 2023 року, голос Польщі стане набагато гучнішим у Європі. До певної міри ми, ймовірно, станемо свідками європеїзації польської зовнішньої політики, а також, що Варшава відіграватиме більш конструктивну роль у формуванні політики Європейського Союзу та навіть у забезпеченні його майбутнього на тлі зростання популізму в Європі. Однак багато проблем, з якими Польщі доведеться зіткнутися дуже скоро, мають китайський компонент. Це не означає розірвання зв’язків чи роз’єднання, а також не обов’язковий вихід від таких платформ, як 16+1 чи BRI. Проте Польща повинна проаналізувати вплив промислової, економічної та безпекової політики Китаю на свої стратегічні інтереси, такі як кінцевий результат війни в Україні чи конкурентоспроможність польського ринку, і використати ці знання, щоб зробити внесок у загальноєвропейські зусилля для вирішення таких питань, як надлишок промислових потужностей Китаю, інтервенціонізм, сек’юритизація та відносини між Китаєм і росією.
Автор(и): Аліція Бачульська, European Council on Foreign Relations
Мир не на користь Москви: як Баку та Єреван роблять важливий крок до припинення війни
З Південного Кавказу прийшла сенсаційна новина – пізно ввечері 7 грудня стало відомо про спільну заяву апаратів прем’єр-міністра Вірменії та президента Азербайджану. Само по собі це унікальна подія, а особливо в контексті того, що після здобуття Баку повного контролю над Нагірним Карабахом мирні переговори між Вірменією та Азербайджаном були заморожені, а зусилля західних посередників були спрямовані скоріш на те, щоб не допустити тепер вже повномасштабної війни між південнокавказькими країнами.
Підписана заява відкриває шлях до укладання повномасштабного мирного договору. Про таку можливість заявляють європейські та американські дипломати. Показово, що у Москві цю заяву прокоментували дуже стримано. І це не дивно – адже у разі, якщо мирна угода буде підписана за посередництва Заходу, РФ остаточно втратить свій вплив у регіоні. На підставі чого можна робити такі прогнози? І чи є у РФ ще можливості зірвати мирні переговори? Спробуємо розібратися.
Автор(и): Юрій Панченко, Європейська правда
Нігерія у новому світовому порядку
(англ. Nigeria in the Emerging World Order)
Нігерія, яку часто називають «гігантом Африки» через велику чисельність населення та економіку, є однозначно однією з ключових країн Африки, що розвиваються. Вона має традицію інвестувати в допомогу іншим африканським країнам щодо деколонізації та створення африканських інституцій, таких як Організація африканської єдності та Економічне співтовариство країн Західної Африки. Її економіка підтримується великими запасами нафти, процвітаючою культурою підприємництва та м’якою силою індустрії розваг і креативних індустрій. На жаль, Нігерія також страждає від корупції, порушень прав людини, насильницького повстання Боко Харам на північному сході та збройного повстання в багатій нафтою дельті Нігеру. За цих умов Нігерія прагне нейтралітету щодо України та має на меті максимально поглибити відносини як з Китаєм, так і зі Сполученими Штатами, переслідуючи власні інтереси.
Автор(и): Крістофер С. Чіввіс, Зайнаб Усман, Беатрікс Гіган-Брейнер, The Carnegie Endowment for International Peace (США)