Україна – НАТО напередодні Вільнюського саміту: основні перестороги країн-членів
Останні пів року значно пожвавилися обговорення та зросла кількість пропозицій щодо надання Україні нового розширеного статусу партнера або нових гарантій безпеки, але без надання конкретної перспективи членства у Північноатлантичному Альянсі. Попри всі запевнення країн-членів НАТО, що одного дня Україна стане членом Альянсу, на практиці і досі залишаються експерти та політики, які виступають проти євроатлантичної інтеграції України, принаймні у найближчій перспективі. Метою дослідження є виявити основні тенденції політичного дискурсу та аргументів противників найшвидшої інтеграції України до Альянсу та надати рекомендації щодо комунікаційної стратегії України в країнах-членах НАТО. Для цього у березні-квітні 2023 року команда «Української призми» провела низку напівструктурованих онлайн та оффлайн інтерв’ю з експертами, колишніми дипломатами та посадовцями семи країн-членів НАТО – Німеччини, Франції, Італії, Болгарії, Словаччини, Туреччини та США.
Автор(и): Геннадій Максак, Ганна Шелест, Українська призма
Історія твориться у Вільнюсі. Саміт НАТО буде визначальним і для України, і для Байдена
Позиція США з багатьох критично важливих питань для України та Європи досі є розмитою. Саміт НАТО у Вільнюсі визначить, чи готовий президент Байден до сміливих кроків, які окреслять його роль в історії. Настав час для амбітних рішень, які дивляться у майбутнє.
Автор(и): Editorial, Європейська правда
Боротьба Зеленського після війни
(англ. Zelensky’s Fight After the War)
Війна Росії проти України змінила імідж президента України. До того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення, багато хто вважав Володимира Зеленського неперевіреною фігурою, чия колишня кар’єра актора та коміка не викликала особливої довіри. Після війни президенту потрібно буде знайти спосіб перетворити волю населення до боротьби в настільки ж міцне переконання, що старий підхід до управління країною більше неможливий. І в той час український президент повинен виконати всі свої обіцянки.
Автор(и): Генрі Е. Хейл, Ольга Онуч, Foreign Affairs
Концепція мінілатералізму на Близькому Сході: можливість регіональної політики США?
(англ. The minilateral moment in the Middle East: An opportunity for US regional policy?)
В статті проводиться аналіз стосовно того як регіональні держави переглядають багатосторонню рівновагу своєї зовнішньої політики, політичні угоди та нові наслідки для політики США на Близькому Сході. Автор статті також розповідає про те, як держави за межами регіону стали на аналогічний шлях побудови відносин із країнами Близького Сходу. Нещодавна спроба росії побудувати аналогічну структуру з Туреччиною та Іраном свідчить про те, що мінілатералізм дедалі частіше вважається ефективним інструментом регіональної дипломатії.
Автор(и): Жан-Луп Самаан, Atlantic Council
Стратегія національної безпеки Німеччини: що це означає для Європи?
(англ. Germany’s national security strategy: What does it mean for Europe?)
14 червня канцлер Німеччини Олаф Шольц разом з чотирма міністрами представив першу в історії країни стратегію національної безпеки. Хоча стратегія успішно враховує багатовимірність безпеки в сучасному геополітичному середовищі, їй бракує інтегрованого підходу до Європи. ЄС розглядається переважно як рамка для можливого розширення своїх проектів у сфері національної безпеки. Бажаним був би більш інтегрований підхід до існуючих інструментів і рамок ЄС (включаючи Стратегічний компас, PESCO або навіть Європейський зелений курс), а також уточнене бачення безпеки ЄС в цілому та його інституційної структури. У зв’язку з цим стратегія безпеки Німеччини залишається досить розмитою і потребує подальшого вдосконалення.
Автор(и): Філіпе Атаіде Лампе, European Policy Centre
Путч Вагнера є симптомом триваючого імперського занепаду Росії
(англ. Wagner putsch is symptomatic of Russia’s ongoing imperial decline)
Спробу державного перевороту, здійснену Євгеном Пригожиним та його “вагнерівцями” наприкінці червня, мабуть, найкраще розуміти як симптом триваючого імперського занепаду Росії. Як і саме вторгнення в Україну, воно є частиною ширшого історичного процесу, який можна простежити з 1989 року і падіння радянського втілення Російської імперії в Центральній і Східній Європі. Той, хто намагається зрозуміти останні події в Росії, повинен почати з того, що драматичні дії Пригожина не були спрямовані на припинення війни в Україні або на те, щоб відвернути Росію від її дедалі більш тоталітарного курсу. Навпаки, він прагнув виправити помилки у проведенні вторгнення шляхом змін у військовому керівництві країни.
Автор(и): Річард Кешман, Леся Огризко, Atlantic Council
Саміт лідерів держав Шанхайської організації співробітництва під головуванням Індії
Здійснено аналіз онлайн-саміту держав, які входять до Шанхайської організації співробітництва (ШОС). Проаналізовано основні заяви лідерів та перспективи роботи цього багатостороннього формату з урахуванням сучасних викликів і змін на міжнародній арені.
Автор(и): Олена Борділовська, НІСД
Зберігаючи контакт зі світом: як Тайвань може підтримувати контакт із союзниками, прихильниками та власним народом у разі нападу
(англ. Keeping the World Close: How Taiwan Can Maintain Contact with Allies, Supporters, and Its Own People If Attacked)
Здатність Тайваню командувати своїми збройними силами, спілкуватися зі своїми громадянами та координувати свої дії з міжнародними союзниками залежить від наземних, підводних та супутникових мереж. У цій перспективі автор обговорює вразливі місця інформаційних мереж Тайваню та пропонує дії, які Тайвань має вжити, щоб пом’якшити втрачені можливості у разі нападу Китаю.
Автор(и): Тімоті М. Бондс, RAND Corp.
Пригожин і група Вагнера: коріння феномену та його наслідки для Росії після заколоту 23 червня 2023 року
(англ. Prigozhin and the Wagner Group: The Roots of the Phenomenon and its Effects on Russia following the June 23, 2023 Mutiny)
Російські найманці Євгена Пригожина, відомі як група Вагнера, хоч і становили відносно невелику частину російських сил загалом, відіграли важливу роль у війні Росії проти України не лише завдяки своїм військовим навичкам, а й завдяки політичній та інформаційній діяльності Пригожина. Справді, вони вплинули на ситуацію в Росії. Пригожиним виявився під час війни самостійним політичним гравцем, який виступив проти істеблішменту (офіційної позиції в істеблішменті у нього немає). Хоча сторони досягли угоди і Пригожин залишив Росію, крики підтримки, які він почув від солдатів та цивільних осіб, свідчать про глибоку зміну структури та балансу сил усередині російського суспільства, а також між ним та різними елітами. Російський істеблішмент вже не виглядає таким стабільним, як вважалося, і, можливо, Ізраїлю варто враховувати ці зміни у своїх відносинах із путінським режимом.
Автор(и): Георгій Пороскун, INSS