Війна на виснаження: оцінка впливу нестачі озброєння на російські військові операції в Україні

(англ. A War of Attrition: Assessing the Impact of Equipment Shortages on Russian Military Operations in Ukraine)

У цьому звіті досліджується вплив зростання військової техніки та дефіциту боєприпасів у Росії на здатність Кремля вести війну в Україні та проводити операції в інших регіонах. При цьому, Росія зосереджується на доступності артилерійських боєприпасів, а також на п’яти категоріях озброєння, які мають ключове значення для здатності Росії підтримувати операції: танки, артилерія, безпілотні літальні апарати, системи радіоелектронної боротьби та високоточна ударна зброя великої дальності. Для кожної категорії у звіті розглядається як розмір і склад “портфелів” російської зброї в Україні, які змінюються під подвійним впливом виснаження та санкцій, враховуючи при цьому зусилля Росії збільшити оборонне виробництво та іншим чином відновити свої сили. Він завершується оцінкою впливу скорочення портфелів озброєнь Росії в Україні на її здатність проводити майбутні операції проти Києва, а також в інших цікавих регіонах, таких як Центральна Азія, Близький Схід і Північна Африка, а також Кавказ.

Автор(и): Паул Шварц, CSIS (США)

Сила китайського дискурсу: Можливості та вплив

(англ. Chinese Discourse Power: Capabilities and Impact)

Даний звіт описує стратегію, можливості, вплив і реакцію на китайські спроби формування глобального інформаційного середовища. Лідери Китаю вірять, що країна може отримати геополітичну владу, необхідну для здобуття геополітичної сили та утвердження себе як світового лідера, поширення своїх норм і цінностей, а також зменшення впливу США в міжнародній системі шляхом здобуття “дискурсивного впливу”. Цей звіт оцінює їх через призму “медіаконвергенції” – китайського терміна, що означає інтеграцію внутрішньої й зовнішньої пропаганди Комуністичної партії Китаю (КПК), онлайн і офлайн-каналів її поширення, а також механізмів контролю, на які спираються комунікаційні системи. Зокрема, у цьому звіті розглядається “медіаконвергенція” за трьома векторами: розширення каналів, інновації в контенті та управління технологічною інфраструктурою та цифровим зв’язком.

Автор(и): Кентон Тібо, Atlantic Council (США)

Підсумки другої саміту «Росія-Африка» 27-28 липня 2023 року

Другий саміт «Росія – Африка» та економічний і гуманітарний форум «Росія – Африка» відбулися 27–28 липня 2023 р. в м. Санкт-Петербурзі. У цьогорічних заходах брали участь делегації від 49 держав Африки, із них 17 були представлені на рівні глав держав, а інші – віцепрезидентів, глав урядів та глави парламенту. Саміт відбувся на фоні відмови РФ продовжувати свою участь у Чорноморській зерновій ініціативі, масових обстрілів портової та сільськогосподарської інфраструктури на території Одеської та Миколаївської областей та спроб заблокувати північно-західну частину Чорного моря для цивільних суден. Окрім цього, ймовірним опосередкованим впливом на події, пов’язані зі спробою перевороту в Нігері 26 червня 2023 р. та масовими акціями з проросійськими та антифранцузькими гаслами в столиці держави м. Ніамей, Росія прагнула продемонструвати готовність до поширення свого впливу в регіоні Сахелю разом із активною підтримкою чинного керівництва Малі та Центральноафриканської Республіки (ЦАР).

Автор(и): Віталій Ярмоленко, НІСД 

Забезпечення безпеки України

(англ. Ensuring Ukraine’s security)

З лютого 2022 року Україна захищається від чергової російської агресії. Тепер, коли безпосередня підтримка України – військова, дипломатична, фінансова та гуманітарна – покращилася, необхідно звернути увагу на довгострокову безпеку. Зобов’язання у сфері безпеки мають ґрунтуватися на політичних, економічних і військових стовпах. Членство в НАТО має важливе значення для безпеки України, але воно також відповідає геостратегічним інтересам Альянсу, навіть якщо це ризиковане, довгострокове і складне прагнення. На саміті 2023 року у Вільнюсі НАТО визначило, що майбутнє України – в Альянсі, але залишило нечіткі умови вступу до нього. Інші домовленості, оголошені на полях саміту G7 та окремими державами, розширюють підтримку України. Сформульовані подальші дії, спрямовані на посилення безпеки України, вони мають супроводжувати перехід від поточної підтримки безпеки до майбутніх гарантій.

Автор(и): Маргарет Кляйн, Клаудія Мейджор, SWP (ФРН)

Майбутнє НАТО повинно бути глобальним

(англ. NATO’s Future Must Be Global)

Після 1949 року Організація Північноатлантичного договору (НАТО) значною мірою досягла успіху у своїй місії захисту демократичної Європи. Росія ніколи не вторгалась в країни-члени НАТО, США гарантували безпеку Альянсу протягом майже 75 років. Однак вторгнення росії в Україну привернуло увагу до стратегічних і структурних недоліків НАТО. Навіть після років російської гібридної війни та втручання у вибори країн-членів НАТО, військової агресії та експансіонізму в Грузії та Україні, а тепер ще й повномасштабної війни та спроби геноциду, Альянс не зміг досягти консенсусу щодо загрози, яку становить Росія, і того, як на неї слід реагувати. Ця стратегічна нерішучість була повною мірою продемонстрована на липневому саміті у Вільнюсі. Російські атаки на українські зернові склади та експортну інфраструктуру посилилися практично під носом у НАТО, дестабілізуючі ціни на продовольство та загрожуючи мільйонам людей у всьому світі. Країни-члени повинні запитати себе: яка мета НАТО і що потрібно зробити для її досягнення?

Автор(и): Джессіка Берлін, CEPA (США)

Реалізація порядку денного кліматичної безпеки НАТО: майбутні виклики

(англ. Implementing NATO’s Climate Security Agenda: Challenges Ahead)

Повномасштабна агресивна війна Росії проти України – не єдиний виклик, з яким сьогодні доводиться боротися НАТО. Тиждень, що передував саміту НАТО у Вільнюсі, став найспекотнішим тижнем на планеті в історії. Лише в Західній Європі виснажлива спека минулого літа спричинила понад 20 тис. смертей, поставила під загрозу критичну військову та цивільну інфраструктуру та спричинила розгортання додаткових військ у відповідь на масштабні лісові пожежі по всій Європі. У той час як НАТО приділяє увагу екологічним проблемам вже понад 50 років – переважно через широкий спектр науково-дослідницької діяльності – лише нещодавно члени Альянсу погодилися вжити конкретних дій.

Автор(и): Катаріна Кертисова, NATO Review

Санкції США проти РФ: поточний огляд та перспективи

Сполучені Штати Америки є одним із ключових партнерів України у спротиві російській агресії. Значну частину підтримки США складає саме санкційна політика, основною метою якої є унеможливлення відновлення російської економіки та військово-промислового комплексу до його повної потужності. Крім того, накладаючи індивідуальні санкції, уряд США напряму впливає на істеблішмент РФ та обмежує його політичний та економічний вплив. У даній роботі розглянуто чинний санкційний режим США проти РФ та його ключові досягнення, проаналізовано потенційні наступні кроки США у цьому контексті та надано рекомендації українському уряду щодо подальшого розвитку комунікації з американськими партнерами щодо санкційного треку. Проаналізувавши загальну процедуру введення санкцій урядом США та наявний санкційний режим проти Російської Федерації, було ідентифіковано основні «пробіли» у ньому та визначено ті фактори, які надалі можуть ускладнити прийняття нових санкцій проти країни-агресорки.

Автор(и): Олександр Краєв, Українська призма

Автономія чи приєднання? Американсько-бразильські відносини в мінливому світовому порядку

(англ. Autonomy or alignment? The US-Brazil relationship in a changing world order)

Відносини між США та Бразилією є глибокими та складними, а проблеми, які напружують і мотивують відносини, довготривалі. Однак контекст, у якому розглядаються ці проблеми, кардинально й швидко змінився. Це стосується питань демократії та врядування, зміни клімату, злочинності та сталого розвитку. Обидві сторони повинні адаптуватися, щоб відносини могли розвиватися. До того ж дві країни дуже по-різному бачать міжнародний порядок, особливо навколо ролі Китаю. В статті йдеться про три сесії, присвячені відносинам США та Бразилії, скликані Брукінгсом з 9 по 17 травня: віртуальний брифінг високопоставлених чиновників США та Бразилії; відкритий виступ і дискусія; приватна майстерня для експертів.

Автор(и): Брюс Джонс, Софія Харт та ін., The Brookings Institution (США)

Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати: боротьба та співпраця в Арабській затоці

(англ. Saudi Arabia and the United Arab Emirates: Contest and Cooperation in the Arabian Gulf)

Останнім часом відносини між Об’єднаними Арабськими Еміратами й Саудівською Аравією погіршилися. В основі суперечок між цими двома країнами, які дотримуються прагматичного підходу до Ізраїлю, публічно чи за лаштунками, лежать міркування про престиж і статус на регіональній і міжнародній аренах. Саудівська Аравія, яка «пробуджується», зацікавлена у відновленні того, що вона вважає своїм пріоритетним статусом над ОАЕ, які за останні роки користуються кращим регіональним і міжнародним статусом. Хоча суперечки між Абу-Дабі та Ер-Ріядом не є новими, вони стали більш інтенсивними; вони підривають імідж єдиного регіонального фронту проти Ірану, а також можуть вплинути на кроки до нормалізації відносин з Ізраїлем.

Автор(и): Йоель Гузанскі, INSS (Ізраїль)

Ізраїльська модель з українським акцентом: якими можуть бути безпекові “гарантії” США

Під час саміту НАТО у Вільнюсі лідери країн “Групи семи” (G7) оголосили спільну декларацію щодо майбутніх безпекових зобов’язань для України, серед яких – передача новітньої зброї, підготовка українських військових та обмін розвідданими. Мета цих зобов’язань – посилити спроможність України до самозахисту від російських атак, допоки вона не стане членом НАТО. Декларація відкрита для українських партнерів поза сімкою та вже 12 додаткових країн висловили згоду доєднатися до ініціативи. Однак узгодження самих зобов’язань ще попереду. Дана стаття пояснює, чому є ризики, що безпекові зобов’язання можуть лишитися на рівні політичних угод, а також порівнює українську рамкову декларацію з попередніми очікуваннями та з параметрами аналогічних безпекових відносин Сполучених Штатів Америки з Ізраїлем та Тайванем, які часто наводять як приклад безпекових угод для України.

Автор(и): Михайло Солдатенко, Європейська правда

Оновлена політика Ірану щодо Африки: амбіції Раїсі та уявлення про занепад Заходу

(англ. Iran’s renewed Africa policy: Raisi’s ambition and the perception of Western decline)

Протягом останніх двох років, коли Сполучені Штати та Європейський Союз інвестували у відродження ядерної угоди з Іраном 2015 року, іранське керівництво вирішило зміцнити свій підхід до зовнішньої політики. Відповідно до нього, президент Ібрагім Раїсі в середині липня розпочав поїздку до трьох країн Африки, що стало першим випадком за понад 11 років. Раніше в цьому місяці іранські чиновники повідомили, що експорт Ісламської Республіки до Африки за останній рік зріс на 100%. Тепер зрозуміло, що під час адміністрації Раїсі буде головним напрямком зовнішньої політики. Однак, це не перший раз, коли Іран застосовує такий підхід до континенту. Колишній президент Махмуд Ахмадінежад реалізовував подібну політику з 2005 по 2013 роки, хоча вона не дала значних результатів. Зʼявляється питання: чи стане політика Раїсі в Африці більш успішною?

Автор(и): Амін Наені, Middle East Institute (США)