Перемога – єдиний вірний шлях України до миру
(англ. Victory Is Ukraine’s Only True Path to Peace)
Поки путін перебуває при владі, росія завжди загрожуватиме не лише Україні, а й безпеці всієї Європи. Тому для демократичного світу життєво важливо забезпечити перемогу вільної та незалежної України. Для цього слід запровадити архітектуру безпеки, спроможну стримувати мілітаристську та імперіалістичну росію. Якщо путін побачить, що Захід бере на себе тверді зобов’язання щодо України – через військову допомогу, вступ до ЄС і членство в НАТО – він нарешті зрозуміє, що не зможе переграти Київ. Лише тоді буде можливість для сталого миру.
Автор(и): Андерс Фог Расмуссен, Андрій Єрмак, Foreign Affairs (США)
Як Путін зруйнував сучасний міжнародний порядок
Під кінець десятого року війни в Україні результати нападу Москви на нібито “братній народ” росіян для Кремля неоднозначні. З одного боку, Росія зазнала іміджевої катастрофи як імовірна військова наддержава. Війна 2022 року стала міжнародною ганьбою для російського керівництва, генштабу та ВПК. Кампанія Москви в Україні також призвела до втрати західних партнерів, ринків та інвесторів. Ці та інші невдачі матимуть для Росії далекосяжні регіональні, геополітичні, економічні та, можливо, внутрішньополітичні наслідки. З іншого боку, існує низка частково ігнорованих, частково недооцінених результатів російської агресії проти України, що послаблюють міжнародний порядок і Захід.
Автор(и): Андреас Умланд, Українська правда
Вплив російсько-української війни на національне кіберпланування: огляд десяти країн
(англ. Impact of the Russia–Ukraine War on National Cyber Planning: A Survey of Ten Countries)
Війна росії проти України включала наймасштабніше та найбільш тривале використання ворожих кібероперацій однією державою проти іншої в історії. З розгортанням війни кібероперації обох сторін стають дедалі помітнішими, а Росія посилює кібератаки на Сполучені Штати та країни-союзники. Ці події спонукали інші країни зміцнити свої спроможності для захисту від подібних кібероперацій у майбутньому. У даній статті досліджується, як десять країн – Канада, Фінляндія, Франція, Німеччина, Японія, Нідерланди, Польща, Швеція, Велика Британія та США – відреагували на війну в кіберсфері.
Автор(и): Грег Остін, Наталія Ханієхо, International Institute for Strategic Studies (Великобританія)
Зростаючий темний флот росії: ризики для глобальної безпеки мореплавства
(англ. Russia’s growing dark fleet: Risks for the global maritime order)
З моменту вторгнення росії в Україну темний флот старих суден, які не мають належного страхування, мають непрозору власність і «стрибають під прапором» між різними дозволеними реєстрами суден, різко зріс до приблизно 1400 кораблів. Їхня присутність становить значний ризик для інших суден, навколишнього середовища та країн, які стикаються з морськими аваріями, спричиненими цими суднами. На додаток до обслуговування транспортних потреб росії (а також Ірану, Північної Кореї та Венесуели), тіньовий флот формує типову агресію «сірої зони», завдаючи відчутної шкоди, у відповідь на яку цільові країни мають мало інструментів для покарання. Якщо країни спробують заблокувати темні кораблі у своїх водах або супроводжувати їх, це може спричинити помсту та ескалацію з боку росії.
Автор(и): Елізабет Брау, Atlantic Council (США)
Післявоєнна Україна: планування успішного та безпечного відновлення
(англ. Postwar Ukraine: Planning for a Successful and Secure Recovery)
Для успішної відбудови Україні потрібно буде вийти з війни на нову траєкторію. І саме зараз час почати думати про те, як це виглядатиме та яким чином це зробити. В Україні вже є схема того, як це відбуватиметься. Її план виходить далеко за рамки безпосередніх збитків, підрахованих київськими економістами, і передбачає понад 750 мільярдів доларів на економічну підтримку та проєкти, які допомогли б піднятися новій Україні після руйнування. Він передбачає створення нових електростанцій і сучасних споруд, програм перекваліфікації робочої сили та реформ у сфері верховенства права, наукових парків і виробничих центрів комплектуючих для електромобілів. Він також вимагає тисяч кілометрів нових і відбудованих доріг. Але це вже не є головним мірилом успіху Президента Зеленського. У статті Wall Street Journal за 2022 рік він пообіцяв зробити Україну «найбільшою можливістю розвитку в Європі після закінчення Другої світової війни».
Автор(и): Дуг Ірвінг, Rand Corporation (США)
Який ЄС ми можемо побудувати разом?
Експерти про зусилля для реформи і розширення Європейського Союзу
Розширення ЄС після тривалої перерви знову стає стратегічною необхідністю. Російська агресія проти України не лише відродила дебати про розширення, але й запустила процес реформування самого ЄС. Хоча ці два процеси (розширення і реформування ЄС) формально не пов’язані між собою, майбутнє розширення має відбутися в реформованому ЄС, готовому до прийняття нових членів. Тому обидва процеси мають відбуватися одночасно. Розширення не слід розглядати як проблему, навіть якщо нові країни-члени бідніші й не настільки готові до вступу в ЄС, як багато хто очікує. Навпаки, розширення допомагає ЄС втілити більш амбітну програму реформ. Галузі реформування мають охоплювати передовсім процес ухвалення рішень, який не повинен допускати паралічу ЄС через вето одного з країн-членів. Цей процес у сферах зовнішньої політики та безпеки має ґрунтуватися на волі кваліфікованої більшості. Крім того, питання перерозподілу голосів в ЄС, нереформована спільна сільськогосподарська політика та інші нагальні питання можуть призвести до дисбалансу в ЄС після вступу нових членів.
Автор(и): Центр «Нова Європа»
Ініціативна дипломатія: нові правила Китаю щодо глобального управління, безпеки та розвитку
(англ. Initiative Diplomacy: China’s New Rules for Global Governance, Security and Development)
З 2022 року китайські посадові особи розпочали міжнародну мобілізаційну кампанію для просування нової китайської Ініціативи глобальної безпеки (GSI), Глобальної ініціативи розвитку (GDI) та Глобальної цивілізаційної ініціативи (GCI). Три нові ініціативи підтримують китайські принципи глобального управління, безпеки та розвитку з метою зміцнення внутрішньої легітимності Комуністичної партії Китаю, реформування глобальної системи управління, розширення міжнародного впливу Китаю, особливо в країнах, що розвиваються, та конкуренції із концепцією Сполучених Штатів щодо ліберального міжнародного порядку, заснованого на правилах.
Автор(и): Пауль Хенле і Натаніель Шер, World Scientific
Вихід Італії з ініціативи “Один пояс один шлях”
Наприкінці 2023 року залишилась малопоміченою подія, яка може покласти початок значним змінам у геополітичних і геоекономічних процесах. Італія офіційно оголосила про вихід з китайської ініціативи «Один пояс, один шлях» (BRI), припинивши дію Меморандуму про взаєморозуміння між Італією і Китаєм, яким визначалась участь країни в Ініціативі. Рішення уряду Джорджи Мелоні про вихід з цієї ініціативи було прийнято напередодні початку річного головування Італії в «групі семи» (G7), і таким чином, воно вказує щонайменше на два чинники: як на зміну позиції «сімки» у політиці стосовно відносин з Китаєм, так і на амбіції власне Італії та прем’єр-міністра Мелоні, яка чітко дає зрозуміти, що її амбіції полягають у виході на значно важливіші ролі Риму на глобальній шахівниці. Це, зокрема, стосується і безумовної підтримки Італії боротьби України проти російської агресії, що вирізняє Мелоні як від її італійських соратників, так і від європейських правих штибу Орбана (з яким вона підтримує тісні відносини).
Автор(и): Віктор Замятін, Василь Юрчишин, Центр Разумкова
Від нещастя до маргіналізації: геополітичний вплив структурних економічних невдач в Єгипті, Тунісі та Лівані
(англ. Misfortune to Marginalization: The Geopolitical Impact of Structural Economic Failings in Egypt, Tunisia, and Lebanon)
Країни з низьким і середнім рівнем доходу на Близькому Сході та в Північній Африці за останні роки зіткнулися з низкою взаємопов’язаних криз, що мають відношення до продовольства, енергії та боргу. Війна в Україні виявила диспропорції в регіоні, підкресливши, що ситуація в арабських країнах відрізняється. У той час як зростання цін на енергоносії через конфлікт призвело до надприбутку вуглеводнів для країн-експортерів нафти, країни-імпортери енергії, такі як Єгипет, Туніс і Ліван, зіткнулися з вищими рахунками за електроенергію, бюджетними обмеженнями та соціальним тиском. Підвищення цін на енергоносії збіглося з продовольчою кризою в регіоні, яку, знову ж таки, вивела на передній план війна в Україні, що призвело до стрибка міжнародних цін на товари та продукти харчування. Це прискорило інфляцію та спричинило дефіцит продовольства, посиливши соціальну напругу та політичну нестабільність у кількох країнах Близького Сходу та в Північної Африки. Тим часом здатність регіональних країн з низьким і середнім рівнем доходу впоратися з ситуацією була серйозно обмежена стрімким підвищенням рівня боргу, який вони накопичили, а також зростанням інфляції та девальвацією валюти.
Автор(и): Нур Арафе, Хамза Меддеб, Carnegie Endowment for International Peace (США)
Встановлення правил гри на відмову торгівлі вуглецем
(англ. Trading carbon removals: establishing the rules of the game)
Вперше під час міжнародних кліматичних переговорів остаточна угода, узгоджена на COP28, офіційно визнала необхідність відмови від усіх видів викопного палива, щоб досягти нульових викидів у всьому світі до 2050 року. Однак переговори не змогли вирішити розбіжності щодо правил управління глобальною економікою. Механізми торгівлі викидами вуглецю, або як кредитувати видалення вуглекислого газу (CDR), з правилами для CDR очікується не раніше 2026 року. Дія нових квот на відповідних ринках, таких як системи торгівлі викидами Великобританії та ЄС, закінчиться приблизно у 2040 році. З більш жорстким обмеженням очікується, що ціни зростуть. Інтеграція CDR може підвищити ліквідність і допомогти зберегти політичну значимість цих ринків.
Автор(и): Джош Берк, The Grantham Research Institute on Climate Change and the Environment (Великобританія)