Війна в Україні: росія використовує продовольство як зброю
(англ. Ukraine War: Russia’s Weaponisation of Food)
Припинення експорту українського зерна є черговою цинічною спробою путіна залишатися актуальним як глобальний гравець і представити себе “рятівником”. Лідери Глобального Півдня починають впадати у відчай. Чи спрацює авантюра Путіна, ще невідомо. Тепер уже зрозуміло, що використання Москвою продовольства як зброї призвело до зворотного ефекту, а закликів повернутися до Чорноморської зернової ініціативи було багато: з боку ООН, Африки та навіть Китаю, найближчого союзника та стратегічного партнера росії.
Автор(и): проф. Саша-Домінік (Дов) Бахман, AIIA (Австралія)
Європейські перспективи китайського проєкту «Один пояс, один шлях»
Протягом 13–14 вересня 2023 р. має відбутися черговий форум китайської інфраструктурної ініціативи «Один пояс, один шлях». Він повинен засвідчити, що вплив КНР на країни, які беруть участь у цьому глобальному проєкті, постійно зростає. Європейські держави, які намагаються обмежити посилення економічного та політичного впливу Китаю у Європі, дистанціюються від цієї зустрічі.
Автор(и): Вікторія Орлиак, НІСД
Не можна дозволити путіну перетворити Чорне море на російське озеро
(англ. Putin must not be allowed to turn the Black Sea into a Russian lake)
17 липня росія вийшла з Чорноморської зернової ініціативи за посередництва ООН, завдавши нищівного удару по економіці України та підірвавши глобальну продовольчу безпеку. Проте перекриття постачання зерна є лише одним із симптомів набагато ширшої стратегічної проблеми: москва знаходиться на шляху до перетворення Чорного моря, яке омиває сім країн, на російське озеро. Якщо це зійде з рук путіну, можуть бути катастрофічні наслідки не лише для України, а й для всього регіону.
Автор(и): Мелінда Харінг, Atlantic Council (США)
Роль Німеччини та Польщі в європейській обороні: напруга та можливості
(англ. The role of Germany and Poland in European defence: Tensions and opportunities)
Після загарбницької війни Росії Німеччина і Польща реформують і розширюють свої збройні сили, маючи на меті створити найсильніші сухопутні війська в Європі. Наразі не зовсім зрозуміло, наскільки реалістичними є ці амбітні плани і як виглядатимуть часові рамки їх реалізації. Наскільки добре Польща та Німеччина справляються з розбудовою своїх можливостей, має вирішальне значення для загальної довіри до НАТО. Фінляндія, яка має найсильнішу армію в Північній Європі, повинна докласти зусиль для тісної координації з обома країнами та допомогти зменшити польсько-німецьку напругу.
Автор(и): Мінна Аландер, FIIA (Фінляндія)
Цифровізація оборони в НАТО та ЄС: підготовка європейської оборони до цифрової епохи
(англ. Digitalisation of Defence in NATO and the EU: Making European Defence Fit for the Digital Age)
НАТО та ЄС розпочали процес цифрової трансформації оборони. У даному дослідницькому документі викладено основні положення відповідних ініціатив, надано короткий огляд рівня цифровізації оборони в окремих європейських країнах та проаналізовано ключові виклики цифрової трансформації оборонних можливостей у Європі.
Автор(и): д-р Сімона Р. Соаре, Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS) (Велика Британія)
Стримування росії та Ірану
(англ. Deterring Russia and Iran)
Сполучені Штати Америки здійснюють значні інвестиції у військову діяльність, спрямовану на стримування російської та іранської агресії. Ці інвестиції лише зросли в Європі з 2014 року, коли росія вторглася та згодом анексувала Крим, і залишаються значними на Близькому Сході, незважаючи на загальну тенденцію до зменшення присутності США. Зростання важливості стримування як військової місії ставить питання про те, як Сполучені Штати Америки можуть найбільш ефективно і дієво стримувати росію й Іран, не витісняючи при цьому інвестиції в інші свої ключові військові місії, в тому числі в конкуренцію з Китаєм в Індо-Тихоокеанському регіоні.
Автор(и): Джеффрі Мартіні, Ендрю Радін та ін., RAND Corporation (США)
Чи були мирні переговори в Джидді реальним кроком до миру?
(англ. Were the Jeddah Peace Talks a Real Step Toward Peace?)
На мирному саміті в Джидді не було прийнято жодної підсумкової заяви. Попри це, сама згадка про повагу до територіальної цілісності та суверенітету має розглядатися як позитивний результат для України. Саудівці обіцяють представити план подальших переговорів з робочими групами для обговорення таких питань, як глобальна продовольча безпека, ядерна безпека та звільнення полонених. Китай збільшує свою глобальну присутність і значущість, хоча участь Пекіну не означала розриву його партнерства з росією. У Джидді Україна довела свою відкритість до багатосторонніх мирних переговорів.
Автор(и): Володимир Дубовик, CEPA (США)
Повернення ворога: війна путіна проти України та когнітивний блок у політиці безпеки Заходу
(англ. The return of the enemy: Putin’s war on Ukraine and a cognitive blockage in Western security policy)
Чи не настав час шукати компромісне рішення замість подальших постачання зброї, щоб запобігти подальшому кровопролиттю або розпаду західної коаліції? Можливо, для України навіть необхідно відмовитися від повернення всієї своєї території, щоб уникнути поразки, поширення війни на сусідні держави, ядерної ескалації з боку Кремля або голоду в найбідніших країнах світу? Путін, розраховує, що час на його боці. Такий компромісний мир вимагатиме майже надлюдського прагматизму і самозречення від українців, які стали жертвами агресивної війни, воєнних злочинів і злочинів проти людяності й живуть під майже безперервними російськими бомбардуваннями.
Автор(и): Констанція Штельценмюллер, The Brookings Institution (США)
Зростання напруженості між США та Іраном
(англ. Increasing Tension between the United States and Iran)
Разом із повідомленнями про угоду про обмін полоненими та можливість прогресу в ядерному питанні є зростання напруги між Тегераном і Вашингтоном щодо Ормузької протоки та Перської затоки, що призвело до збільшення американських військових в цьому регіоні.. З чим пов’язана ця напруженість, який виклик вона ставить перед Ізраїлем і чи існують можливості, якими має скористатися Єрусалим?
Автор(и): Сіма Шайн, Денні Цитріновіч, INSS (Ізраїль)
Покарання держави-терориста: як Рада Європи може допомогти конфіскувати активи РФ
Питання визнання росії державою-терористом дуже часто обговорюють в експертних та політичних колах. На користь такого кроку часто наводять аргумент про відкриття нових можливостей щодо конфіскації заморожених російських активів та направлення на компенсацію збитків. Хоча окремі можливості це і справді відкриває, однак їхня реалізація залишатиметься не найпростішим завданням. І хоч найчастіше ці пропозиції лунають у контексті США, проте найбільш прикладний ефект визнання РФ державою-терористом можна отримати в рамках Ради Європи.
Автор(и): Маркіян Бем, Європейська правда
Чому путінська росія не може прийняти свої кордони
(англ. Why Putin’s Russia cannot accept its borders)
Щоб зрозуміти нинішню одержимість росії Україною важливо визнати, що рф ніколи не була державою у звичному розумінні цього терміну. На відміну від сучасної Турецької держави, що виникла на основі Османської імперії, або Великої Британії, яка здобула і втратила імперію, росія ніколи не мала ідентичності, окремої від імперії. Росія продовжуватиме погрожувати, нападати та поглинати своїх сусідів, доки Захід не діятиме колективно, щоб стримати її.
Автор(и): Глен Чафец, Джон Сіфер, Atlantic Council (США)