Стратегічне терпіння може забезпечити перемогу в Україні
(англ. Strategic Patience Can Secure Victory in Ukraine)
Хоча для країн, які перебувають у стані війни, важливо постійно переглядати свою стратегію та адаптовуватися до мінливого поля бою та політичних змін, однак заклики відмовитися країні від військових зусиль, щоб відновити свій територіальний суверенітет, які лунають від тих хто каже, що «Україна та Захід перебувають на нестійкій траєкторії», а також наполягає на припиненні вогню, яке зафіксувало б російські територіальні здобутки, і пошуку дипломатичного рішення, принесли б президенту росії володимиру путіну нездобуту та незаслужену перемогу. Бажаючи позбутися цієї надокучливої війни проти України, Захід не повинен підмінювати поняття успіху України перемогою росії, що лише створить основу для подальших захоплень територій та потенційних нападів на союзників по НАТО в наступні роки.
Автор(и): Крістін Берзіна, Джексон Джейнс, The German Marshall Fund (США)
Посилення російсько-іранської оборонної співпраці становить загрозу для України та Заходу
(англ. Increased Russian-Iranian Defense Cooperation Poses Threat to Ukraine and the West)
Російсько-іранська угода посилила побоювання Сполучених Штатів, Ізраїлю та деяких монархій Перської затоки щодо планів Ірану використати свою новоспечену військову міць у регіоні. Сполучені Штати та інші країни Заходу також занепокоєні тим, що Іран може надати росії більш значну військову допомогу проти України, а саме далекобійні авіаційні ракети класу «повітря – земля». Після закінчення терміну дії заборони Ради Безпеки ООН на експорт і імпорт Іраном ракет великої дальності 18 жовтня Тегеран оголосив, що він більше не обмежений у розробці програм щодо крилатих і балістичних ракет, а також у обміні цією технологією зі своїми партнерами. Ця заява викликала припущення, що Іран почне надсилати в росію ракети великої дальності у великих кількостях, хоча відкриті докази цього ще належить побачити.
Автор(и): Фуад Шахбазов, The JamesTown (США)
Створити нову чи модернізувати існуючу: яку систему євроінтеграції слід обрати Україні
Від моменту отримання Україною статусу кандидата на вступ до ЄС не вщухають дискусії щодо того, якою має бути українська система євроінтеграції. А наближення початку переговорів про вступ лише додатково посилює актуальність цього питання. Чинна система включає два ключові євроінтеграційні суб’єкти, які взаємодіють з міністерствами, Верховною Радою та Офісом президента. Це Урядовий офіс у складі секретаріату Кабміну, а також профільний віцепрем’єр. При цьому Урядовий офіс — це орган на чолі з державним службовцем, і він відповідає за організаційне, експертно-аналітичне та інформаційне забезпечення євроінтеграції, а віцепрем’єр — це політичний суб’єкт, що є “обличчям євроінтеграції” в Україні та у відносинах Україна-ЄС. У листопаді 2022 року пролунала пропозиція розформувати цю систему та вивести відповідні задачі до нового Міністерства євроінтеграції, культури та інформаційної політики. Однак ідея інтеграції “культурної дипломатії” у зближення з ЄС не знайшла значної підтримки.
Автор(и): Дмитро Ливч, Європейська правда
Повернення на правильний шлях: розблокування євроатлантичної перспективи та розвитку Косова
(англ. Getting back on track: Unlocking Kosovo’s Euro-Atlantic and development perspective)
У новому глобальному безпековому середовищі менші регіони, такі як Західні Балкани, як правило, стають другорядними для західних спостерігачів і осіб, які приймають рішення, а окремі країни цих регіонів тим більше. Це відображає втому ЄС від розширення, яка значною мірою спричинила в регіоні гальмування процесу вступу протягом останнього десятиліття. Проте Західні Балкани є саме тим регіоном, у якому тектонічні геополітичні зміни мають найбільший вплив, а їхні течії завдають найсильнішого удару. Таким чином, події в Косово та на Західних Балканах представляють ширшу вразливість для європейської безпеки, а також є моделлю світу, сформованого глобальними конкурентними силами. Дане дослідження описує, як виглядають події на одному з глобальних полів битв — невеликому, але важливому для європейської безпеки.
Автор(и): Агон Малікі, Atlantic Council (США)
Формула безпеки “НАТО Плюс”
Одним із невід’ємних елементів сталого миру в Україні та Європі є забезпечення сталої безпеки України. У самій Україні сформувався політичний та суспільний консенсус, що така безпека може бути забезпечена винятково через членство України в НАТО, підтримка вступу до якого в українському суспільстві й надалі тримається на дуже високому рівні — близько 80%. Понад те, переважна більшість українців вважає членство в НАТО важливішим, аніж навіть членство в Європейському Союзі. Попри активні обговорення і навіть окремі спроби реалізувати на практиці різні безпекові моделі, українці вважають саме НАТО найбільш надійною безпековою моделлю для України. Водночас безальтернативність членства в НАТО не означає закритість до обговорення та — понад те — залучення окремих елементів безпекових моделей на етапі до вступу в Альянс і навіть після вступу до НАТО. Тобто, у цьому випадку можна говорити про розробку моделі «НАТО плюс» для України.
Автор(и): Альона Гетьманчук, Леонід Літра, Наталія Бутирська, Сергій Солодкий, Юрій Пойта, Центр «Нова Європа»
НАТО і Північна Європа: Більше не забутий фланг
(англ. NATO and Northern Europe: No Longer the Forgotten Flank)
Розширення НАТО на Північ вперше в сучасній історії знаменує собою момент, коли всі північноєвропейські держави стануть членами одного альянсу зі взаємо зобов’язуючими обов’язками у сфері безпеки – і це відбувається у сприятливий момент, враховуючи, що російський реваншизм зараз проявляється на багатьох фронтах. Маневри росії – війна проти України, спроби посилити тиск на країни Балтії і Польщу, фактичне поглинання Білорусі в свою орбіту і зростаюча мілітаризація Арктики – фактично перекроюють основи європейської безпеки і вимагатимуть змін у підходах НАТО до стримування і колективної безпеки на довгі роки вперед.
Автор(и): Генрі Ванганен, Carnegie Endowment for International Peace (США)
Дорога в нікуди: чому екстерналізація кордонів Європи є глухим кутом
(англ. Road to nowhere: Why Europe’s border externalisation is a dead end)
Десятиліттями європейські країни розглядали міграцію як загрозу безпеці і у відповідь знову і знову посилювали екстерналізацію кордонів. І протягом десятиліть екстерналізація призводила до збільшення кількості прибулих, здирництва з боку північноафриканських партнерів Європи, співучасті в порушеннях прав людини та альтернативних витрат, пов’язаних з іншими стратегічними інтересами. Варто повторити: настав час спробувати інакший підхід.
Автор(и): Лорена Стелла Мартіні, Тарек Мегерісі, European Council on Foreign Relations
Китайський експорт штучного інтелекту. Розповсюдження технологій і безпека даних
(англ. China’s AI Exports. Technology Distribution and Data Safety)
Китай використовує інтегрований підхід до експорту технологій, надаючи як програми ШІ, так і ШІ у галузі інфраструктурних проєктів. Китайські продукти штучного інтелекту доступні, що приваблює молоде покоління в країнах-отримувачах і відкриває двері для ширшої демографії. Китай має високий ступінь гнучкості операцій; його проєкти часто пристосовані до країн-одержувачів. Експорт штучного інтелекту Китаю орієнтований на держави з низьким і середнім рівнем доходу, які є країнами-партнерами китайської ініціативи «Один пояс, один шлях» в Азії, Африці та Латинській Америці. Більшість цих країн підпадають під неліберальні демократичні категорії. Розподіл технологій штучного інтелекту за галузями включає безпечне місто або розумне місто, експорт, де домінує електронний уряд, а також медичну візуалізацію. Не існує конкретних преференцій для певних політичних режимів.
Автор(и): Дженніфер Буі, Лінн Ху та інші, RAND Corporation
Загострення конфлікту між Венесуелою та Гайаною: перспективи врегулювання та позиції ключових держав регіону
Президент Венесуели Ніколас Мадуро наважився на спробу анексії регіону Ессекібо сусідньої Гаяни з двох ключових причин. По-перше, цей крок є елементом агітації за «відновлення історичної справедливості» у контексті передвиборчої кампанії щодо консолідації населення на ідеологічному підґрунті (наступного року у Венесуелі повинні відбутися чергові президентські вибори). На тлі того, що увага США зараз переважно прикута до конкуренції із КНР, широкомасштабної війни Росії проти України та бойових дій на Близькому Сході, для Венесуели відкривається «вікно можливостей» у відстоюванні власних геополітичних інтересів. Якщо ж передвиборча кампанія Н. Мадуро виявиться провальною, він зможе оголосити надзвичайний стан, що унеможливить проведення виборів. По-друге, це економічний чинник, що зводиться до спроби позбавитися конкуренції з боку Гаяни в галузі нафтоекспорту, адже район Ессекібо багатий на природні ресурси, включно й нафту.
Автор(и): Аліна Гриценко, НІСД
Аналіз COP28: основні результати Дубайських переговорів з питань клімату та перспективи
(англ. Unpacking COP28: Key Outcomes from the Dubai Climate Talks, and What Comes Next)
Уперше всі країни офіційно погодилися поступово відходити від викопного палива та швидко нарощувати відновлювану енергію, тоді як роль міст та продовольчих системи у боротьбі зі зміною клімату була визнана значущою, як ніколи раніше. Тепер, коли учасники переговорів покинули Дубай, увага зосереджена на наступних важливих завданнях: перетворення цілей, поставлених на COP28, у національні дії та забезпечення фінансування для їх реалізації. Важливо, що ці зобов’язання слід розглядати як підґрунтя, а не стелю, у боротьбі зі зміною клімату. Вразливі до клімату громади та країни не можуть собі дозволити, щоб ними нехтували.
Автор(и): Девід Васьков, Джамал Сруджі, Дженніфер Лейкта та інші, World Resources Institute (США)