“Власне кажучи, важко знайти країну, що не мала би власного бачення певних історичних подій і постатей, які виникали на їхньому тлі і є суперечливими з погляду сприйняття іншими. Якби оцінки історичних подій, що змінюються з часом, а тому ніколи не можуть вважатися остаточними, залишалися у сфері наукового пошуку, такий контекст був би просто одним із багатьох аспектів міжнародної взаємодії, які можна вивчати й обговорювати в колі професіоналів. Біда в тому, що історичний наратив був і є інструментом і внутрішньої, і зовнішньої політики, до того ж його застосовують для виправдання націоналізму й агресії.”
Про роль історичного наративу у формуванні зовнішньої політики держави читайте у статті директора Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС , посла Сергія Корсунського у виданні Тиждень.UA
Посилання: https://tyzhden.ua/Columns/50/245255