“Криза — чудовий час для стратегування(…) Японія може й повинна стати нашим найважливішим партнером в Азії, принаймні у Північно-Східній її частині. У наших країн немає політичних розбіжностей, а об’єднують нас не тільки любов до суші та айкідо, а й реалії геополітики.(…) У Японії й України є загальна ключова проблема — неспокійні сусіди з геополітичними амбіціями та ядерною зброєю, які, в тому числі, засідають у РБ ООН. Наші країни мають територіальні спори з Росією. Китай — для України найбільший торговий партнер, а США — основний провайдер безпеки, але й для Японії теж. Одне з найважливіших завдань зовнішньої політики Японії — забезпечення свободи судноплавства, але й для України Чорне море — це більш ніж географія. (…)
І Японія, і Україна мають непрості історично сформовані відносини з окремими з географічних сусідів, які час від часу виходять на політичний рівень, як, наприклад, Японія і Республіка Корея. Культура честі, воїнської доблесті та вірності даній клятві — це складові бусідо (шляхи воїна в Японії), і цілком зрозуміло, як цікавить їх культура запорозьких козаків. Україна і Японія — країни, чиї традиції кореняться у прив’язаності до землі. Для наших народів характерне толерантне ставлення до представників інших культур та вірувань, позитивне сприйняття досягнень інших націй. Нарешті, нас поєднує спільне лихо — аварії на атомних станціях, а також необхідність вирішувати енергетичні проблеми, коли власні ресурси дуже обмежені.”
Про зовнішньополітичну культуру Японії та стратегічні напрями партнерства Україна-Японія читайте в новій статті директора Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС , посла Сергія Корсунського у виданні “Дзеркало тижня”.